Андрогенетична алопеція Medscape, 2022 ( 1 фото )

Это интересно




Андрогенетична (або типова) алопеція — це генетично зумовлене захворювання, що характеризується поступовим перетворенням кінцевих волосків у проміжні та, врешті решт, у пушкове волосся. Андрогенетична алопеція є надзвичайно поширеним захворюванням, яке вражає приблизно 50% чоловіків і, можливо, стільки ж жінок старше 40 років. За деякими даними, 13% жінок у пременопаузі мають певні ознаки андрогенетичної алопеції, однак, частота даного виду алопеції значно зростає після менопаузи та може виникати у 75% жінок старше 65 років.
Патофізіологія

У пацієнтів з андрогенетичною алопецією спостерігається зниження співвідношення термінальних і пушкових волосків, близько 4:1. Пацієнти з цим розладом зазвичай мають типовий шаблонний розподіл випадіння волосся.
Численні дослідження виявили 2 основні генетичні локуси ризику андрогенетичної алопеції: локус Х-хромосоми AR/EDA2R і локус PAX1/FOXA2 на 20 хромосомі. Нещодавнє дослідження порівняло понад 1100 випадків андрогенетичної алопеції та контрольну групу, щоб відзначити відмінності у двох групах. Дослідження показало, що HDAC9 є третім геном схильності до андрогенетичної алопеції.
Прогноз

Прогноз андрогенетичної алопеції невідомий. У деяких пацієнтів алопеція прогресує до майже повної втрати волосся на голові. У інших спостерігається візерункове або безструктурне порідіння волосся. У жінок з андрогенетичною алопецією зазвичай спостерігається порідіння волосся на маківці, а не поява повністю лисих ділянок.
Окрім психологічного впливу на пацієнта, при андрогенетичній алопеції ультрафіолетове світло краще досягає шкіри голови й, таким чином, збільшується ризик виникнення актинічного кератозу. Крім того, чоловіки з андрогенетичною алопецією можуть мати підвищену частоту інфаркту міокарда.
Крім того, результати дослідження свідчать про взаємозв’язок між доброякісною гіпертрофією простати та андрогенетичною алопецією: ймовірніше, існує зв’язок між ранньою андрогенетичною алопецією та порушенням сечовипускання, пов'язаним з ростом передміхурової залози, скоріше за все, через їхню патофізіологічну схожість.
Дослідження показало, що рання андрогенетична алопеція (тобто до 30 років) у чоловіків є фенотипічним еквівалентом синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), тому вони можуть бути схильні до ризику розвитку ускладнень, пов'язаних з СПКЯ, таких як ожиріння, метаболічний синдром, інсулінорезистентність, серцево-судинні захворювання та безпліддя. Дослідники повідомили, що ендокринологічний профіль чоловіків з ранньою андрогенетичною алопецією був подібним до профілю жінок з СПКЯ. Порівняно з контролем, середні рівні тестостерону, дегідроепіандростерону-сульфату, лютеїнізуючого гормону та пролактину були значно вищими в осіб з ранньою андрогенетичною алопецією, також середній індекс вільних андрогенів був вищим, а середній рівень фолікулостимулюючого гормону нижчим.
Дослідження також показало, що чоловіки з андрогенетичною алопецією мають вищу ймовірність розвитку сечокам'яної хвороби, ніж ті, у кого волосся не випадає (ризик в 1,3 раза вищий у чоловіків з верхівковим облисінням і у 2,1 раза вищий у чоловіків з тотальною алопецією).
Причини

Андрогенетична алопеція є генетично обумовленим захворюванням. У 2008 році було проведене генетичне обстеження 95 сімей і локусом з найпереконливішими доказами зв’язку з андрогенетичною алопецією була ділянка 3q26 на Х-хромосомі. Крім того, повідомляється про зв’язок між андрогенетичною алопецією та хромосомою 20pll і геном андрогенного рецептора.
Вважається, що андрогенетична алопеція є домінантно успадкованим захворюванням з різним ступенем пенетрантності та експресії, однак, також може бути полігенний тип успадкування. Системні або зовнішні фактори також можуть відігравати певну роль в андрогенетичній алопеції. Жіноча андрогенетична алопеція була зареєстрована у пацієнток з синдромом повної андрогенної нечутливості, що свідчить про те, що інші фактори, окрім прямої дії андрогенів, сприяють випадінню волосся.
Щодо участі дефіциту заліза у випадінні волосся, дослідження показало, що дефіцит заліза є поширеним явищем у жінок, але не є суттєво вираженим у пацієнток з жіночим облисінням або хронічним телогенезом порівняно з контрольною групою.
Клінічна картина

Андрогенетична алопеція розвивається поступово. У чоловіків спостерігається порідіння в скроневих ділянках, що призводить до зміни форми передньої частини волосяного покриву. У жінок з андрогенетичною алопецією зазвичай спостерігається дифузне порідіння на маківці. Бітемпоральна рецесія теж зустрічається у жінок, але меншою мірою, ніж у чоловіків. У жінок зазвичай зберігається лобна лінія волосся.
Як у чоловіків, так і у жінок з андрогенетичною алопецією перехід від великих, товстих, пігментованих кінцевих волосків до тонших, коротших, проміжних волосків і, нарешті, до коротких, пушкових, непігментованих пушкових волосків в уражених ділянках відбувається поступово. У міру прогресування андрогенетичної алопеції фаза анагену скорочується, а фаза телогену залишається незмінною. В результаті більше волосся перебуває у фазі телогену, і пацієнт може помітити посилення випадіння волосся. Кінцевим результатом може бути повне облисіння (найбільш помітне на маківці).
У жінок з андрогенетичною алопецією волосся зазвичай випадає дифузно над маківкою, що призводить до поступового порідіння волосся, а не до помітного облисіння. У жінок часто зберігається лобова лінія волосся, а у чоловіків навпаки виникає поступове зменшення лобової лінії волосся на ранній стадії захворювання.
Диференціальна діагностика

Диференціальні діагнози:
  • гніздова алопеція;
  • анагенова алопеція;
  • телогенова алопеція.
Також слід подумати про:
  • алопецію старіння;
  • алопецію, пов'язану з розладами вірилізації у жінок, яка спостерігатися у зв'язку з гірсутизмом і менструальними проблемами;
  • анагенову алопецію після впливу токсичних хімічних речовин, включаючи хімієтерапевтичні засоби;
  • алопецію, пов'язану з гіпотиреозом або гіпертиреозом ;
  • телогенове випадіння волосся: цей стан може прискорити андрогенетичну алопецію, тому слід враховувати такі причини, як дефіцит заліза та папулосквамозні захворювання шкіри голови;
  • гіпертонія та/або куріння: є дослідження, у яких було відзначено сильний зв’язок андрогенетичної алопеції з гіпертонією та курінням. Причому статус куріння, поточна кількість викурених сигарет та інтенсивність куріння були статистично значущими.
Лабораторні дослідження

Найважливішими аспектами в постановці діагнозу є анамнез і фізикальне обстеження.
У жінок, якщо вірилізація очевидна, може знадобитися лабораторний аналіз дегідроепіандростерону-сульфату та тестостерону. Деякі автори припускають, що для виявлення вірилізованої пухлини може бути достатнім лише загальний рівень тестостерону. При підозрі на захворювання щитоподібної залози показано визначення тиреотропного гормону.
Якщо присутня телогенова алопеція, може бути показаний лабораторний аналіз рівня заліза в сироватці крові або біопсія для виявлення основного папулосквамозного розладу. Дефіцит заліза є поширеною та оборотною причиною телогенового випадання. Нормальні показники клінічного аналізу крові не виключають дефіцит заліза як причину випадіння волосся. У той час як низький рівень феритину завжди є ознакою дефіциту заліза, феритин також є маркером гострої фази запалення, і його рівні можуть бути нормальними, попри дефіцит заліза. Тому доцільним вважається визначення рівнів заліза, загальної здатності зв’язувати залізо та насичення трансферину.
Дифузна гніздова алопеція може імітувати алопецію. Волосся у вигляді «знаку оклику», нігті з «ямками», періодичне відростання або конічні пошкодження, помічені під час дослідження волосся, свідчать про діагноз дифузної гніздової алопеції.
Дерматоскопія: перипілярні ознаки та порожні фолікули вказують на андрогенетичну алопецію. Різний діаметр волосся спостерігається у пацієнтів з андрогенетичною алопецією, але не є специфічним для цього захворювання, оскільки також може бути присутнім у людей з гніздовою алопецією, хронічним телогеновим випадінням та первинною рубцевою алопецією.
Біопсія рідко потрібна для встановлення діагнозу андрогенетичної алопеції. Якщо під час біопсії взято єдиний зразок, то його слід розрізати поперечно, якщо є підозра на типову алопецію. Деякі дерматопатологи рекомендують, щоб у разі виконання біопсії зразок був взятий з двох ділянок: для горизонтального та вертикального зрізу волосяних фолікулів. Інші дерматопатологи зазначають, що зазвичай для діагностики захворювання можна отримати достатньо інформації з серійних вертикальних зрізів.
Гістологічні результати. При типовій алопеції волосини мініатюрні. При алопеції, що розвивається, діаметр волосяних стрижнів змінюється. Залишки фіброзних трактів можна знайти під мініатюрними фолікулами. Хоча андрогенетична алопеція вважається незапальною формою випадіння волосся, іноді відзначається поверхневий, перифолікулярний, запальний інфільтрат. Часто спостерігається помірне збільшення співвідношення телоген-анаген.
Лікування

Лише два препарати наразі мають схвалені FDA показання для лікування андрогенетичної алопеції: міноксидил і фінастерид.
Міноксидил
Достеменно механізм дії засобу невідомий. Передбачається, що міноксидил подовжує тривалість фази анагену та може посилити кровопостачання фолікула. Поновлення росту волосся більш виражене на маківці, ніж у фронтальних областях, і до досягнення ефекту необхідно принаймні 4 місяці. Продовжувати місцеве лікування препаратом необхідно протягом тривалого часу, оскільки припинення лікування призводить до швидкого повернення до моделі облисіння, яка була до лікування.
Найкраще реагують на цей препарат пацієнти, у яких андрогенатичною алопеція виникла нещодавно, та які мають невеликі зони втрати волосся. Препарат є у вигляді 2% або 5% розчину, причому 5% розчин є дещо ефективнішим: дослідження, яке порівнювало дію різних концентрацій у 2 групах чоловіків, показало, що відростання волосся відбулося на 45% більше з 5% розчином порівняно з 2% розчином.
У жінок переваги 5% засобу менш очевидні, крім того, при застосуванні препарату з вищою концентрацією збільшується імовірність росту волосся на обличчі.
Фінастерид
Фінастерид використовується перорально і є інгібітором 5-альфа-редуктази типу 2. Це не антиандроген. Препарат можна застосовувати лише чоловікам, оскільки він може впливати на розвиток геніталій у плода чоловічої статі у випадку вагітності. Було показано, що фінастерид зменшує прогресування андрогенетичної алопеції у чоловіків і також стимулює новий ріст волосся.
Попри те, що Фінастерид впливає на облисіння на маківці більше, ніж на втрату волосся на лобовій частині, було показано, що препарат також прискорює відростання волосся у лобовій ділянці. Приймати фінастериду слід тривало, оскільки припинення лікування призводить до поступового прогресування захворюванні. Дослідження за участю жінок у постменопаузі не показало позитивного ефекту препарату при лікуванні жіночої андрогенетичної алопеції.
Хірургічне лікування
Хірургічне лікування андрогенетичної алопеції успішно проводиться протягом останніх 4 десятиліть. Попри те, що косметичні результати часто задовільні, головна проблема полягає в тому, щоб покрити вже облисілу частину голови донорськими волосяними фолікулами (графтами) у достатній кількості. Також існують техніки плетіння волосся, які разом з шиньйонами створюють замісний ефект.
Переклад: Йожикова Діана

Материал взят: Тут

Другие новости

Навигация