Платон Воронько ( 1 фото )

взрослые стихи от детского поэта.

#####
Чи вірю я в удачу?
Як ще вірю!
Вона – Великдень творчого труда.
Щаслива мить, коли небесну мрію
Загнуздує земних думок орда.
І сам дивуєшся – сягнув у неможливе.
Ти вище себе підійняв себе.
Але удача – пані шаноблива,
Не гейкнеш їй ні цоб, ані цабе.

#####
Перон щербатий, наче берег річки.
Стрибни із нього – й понесе вода
Тебе, засмиканого вдома чоловічка,
Хай на твердій полиці – не біда.
На першім полустанку недалечко,
Як зійдеш – зачарує новизна.
І диво станеться:
З вишневого вершечка,
Мов зірка, ягода шелесне неземна
Тобі в долоні.
У шибки віконні
Осіннє сонце золотом хлюпне,
І на любистками порослому пероні
Коханням першим серце спалахне.

#####
На золотом гаптованій галявці
Берізка-юнка закружляла в танці –
Аж серце виривалося із тіла,
Аж платтячко за вітром полетіло.
Стоїть вона, тонюня і біленька,
Без хусточки, без платтячка, голенька.
Веселі очі раптом – повні сліз,
Як і у всіх оголених беріз.
Не за одежкою затужені вони,
А що не буде танців до весни.

#####
Синій птах, як я довго ішов за тобою
По горбах та ярах, із тяжкою судьбою,
Як боліли осколками січені кості...
І нарешті уздрів у тьмянкій високості.
Опустися, дай глянуть, який ти красивий!
Синій птах усміхнувсь:
– Я не синій, а сивий.

#####
Ми часто час порівнюєм з рікою.
Ріка обабіч миє береги,
Махни у радості веслом або рукою -
Вже й берег, трави, квіти навкруги.

Але є третій бережок, звичайно,
Лише один і поперек ріки.
Він вдалині нам видиться печально,
Хоча на нім ті ж трави і квітки.

Материал взят: Тут